Воно - Страница 255

255

— «Кларендон Інн»…

4

На п’ятому дзвінку їй майже пощастило. Беверлі Роган зупинилася в готелі «Деррі Таун Хаус». Пощастило майже, тому що Беверлі в номері не було. Кей залишила своє ім’я, телефон та прохання, щоби Беверлі передзвонила їй, щойно повернеться, як би пізно не було.

Портьє повторив повідомлення. Кей піднялася на другий поверх і прийняла ще одну пігулку «Валіуму». Вона лягла та спробувала заснути. Сон не йшов. «Вибач мені, Бев, — думала вона, позираючи у темряву й занурюючись у наркотичне сп’яніння. — Те, що він сказав про моє обличчя… то було занадто. Подзвони мені, Бев. Будь ласка, подзвони чимшвидше. І стережися того божевільного сучого сина, за якого ти вийшла заміж.»

5

Божевільному сучому сину, за якого Беверлі вийшла заміж, пощастило з квитками більше, ніж за день до того його дружині, оскільки він вилетів із «О’Хара», що є осередком комерційних авіаліній материкової частини Сполучених Штатів. Під час польоту він раз у раз перечитував замітку про автора, розміщену в кінці «Чорних порогів». У ній значилося, що Вільям Денбро був уродженцем Нової Англії та автором ще трьох романів (як послужливо зазначалося в замітці, вони випускалися видавництвом «Сіґнет» у м’якій обкладинці). Він та його дружина, актриса Одра Філіпс, мешкали в Каліфорнії. Помітивши, що «Чорні пороги» були видані у 1976 році, Том здогадався, що з того часу цей романіст міг написати ще пару книг.

Одра Філіпс… він бачив її в кіно, чи не так? Він рідко звертав увагу на актрис (Том вважав, що в гарному фільмі має бути погоня, або детективна історія, або ж чудовисько), але цю крихітку він запам’ятав. Він помітив її тому, що вона була дуже схожа на Беверлі: довге руде волосся, зелені очі, цицьки завжди напоготові.

Він сів рівніше й почав хлопати книжкою по коліну, намагаючись не звертати уваги на біль у голові та роті. Так, він був певен. Одра Філіпс була тою рудоволосою дівкою з гарними цицьками. Він побачив її в картині Клінта Іствуда, а через рік — у жахастику під назвою «Кладовищенський місяць». Тоді Беверлі була з ним у кіно, а коли вони виходили після сеансу, Том зауважив, що актриса дуже схожа на неї. «Не думаю, — відповіла тоді Бев. — Я вища, а вона гарніша. А ще в неї темніше волосся». От і все. Він більше не згадував про той випадок — дотепер.

Він та його дружина, актриса Одра Філіпс…

Том дещо розумівся на психології, бо маніпулював дружиною протягом усіх років їхнього шлюбу. І тепер, десь на підсвідомості, його починало гризти надокучливе відчуття неспокою. Воно полягало в тому, що Бев і цей Денбро гралися разом у дитинстві та що цей Денбро одружився на жінці, яка, попри все, що говорила Бев, була навдивовижу схожа на дружину Тома Рогана.

В які ігри гралися Денбро й Беверлі, коли були малими? У листоношу? У пляшечку?

У що ще?

Том сидів у своєму кріслі, хлопав книгою по коліну та відчував, як у нього починають пульсувати скроні.

Коли він прибув у Бенгорський міжнародний аеропорт і підійшов до кіосків із прокату автомобілів, дівчата (одна вдягнена в жовте, друга — в червоне, третя — в яскраве зелене) нервово поглянули на його небезпечне, набрякле обличчя й сказали (нервуючись іще більше), що їм дуже шкода, але вільних машин немає.

Том пішов до газетної розкладки й купив бенгорську газету. Не звертаючи уваги на погляди перехожих, він почав проглядати оголошення з продажу, і згодом виокремив три підхожі варіанти. І на другому дзвінку отримав бажаний результат.

— У газеті написано, що в тебе є універсал «Ел-ті-ді 76». За чотирнадцять сотень.

— Так, усе вірно.

— Ось що я тобі скажу, — сказав Том і торкнувся гаманця в кишені куртки. Він був набитий готівкою, шість тисяч доларів. Том повів далі: — Прижени її до аеропорту, і ми складемо угоду прямо тут. Ти віддаси мені машину, розписку про розрахунок та технічний паспорт. Плачу готівкою.

Молодик із універсалом на продаж помовчав, а потім сказав:

— Я зніму свої номери.

— Звісно, без проблем.

— Як я вас пізнаю, містере…?

— Містер Барр, — сказав Том, дивлячись на вивіску над терміналом аеропорту, на якій було написано «АВІАЛІНІЇ „БАР ХАРБОР“ ПОДАРУЮТЬ ВАМ НОВУ АНГЛІЮ — І ЦІЛИЙ СВІТ!». — Я чекатиму біля дальнього входу. Ти мене пізнаєш по обличчю, бо сьогодні я не в кращій формі. Вчора ми з дружиною пішли кататися на роликах, і я добряче гепнувся. Думаю, могло бути гірше. Я не пошкодив нічого, крім обличчя.

— Ого, яка прикрість, містере Барр.

— Заживе. Просто прижени сюди машину, мій любий друже.

Він повісив слухавку, попрямував до дверей і вийшов у теплу запашну травневу ніч.

За десять хвилин у весняних сутінках з’явився молодик на універсалі. Виявилося, він іще зовсім пацан. Вони уклали угоду, й пацан видав розписку, яку Том байдуже запхав до кишені плаща. Він стояв і дивився, як пацан відкручував номерні знаки штату Мейн.

— Накину ще три бакси за викрутку, — сказав Том, коли той закінчив.

Пацан замислено глянув на нього, знизав плечима, простягнув викрутку та взяв три банкноти, які видав йому Том. «Яке мені діло», — говорило те знизування. «І ти абсолютно правий, мій маленький любий друже», — подумав Том. Він проводив пацана поглядом до таксі, а потім сів за кермо «форду».

Лайняна була машина: трансмісія скреготала, кардан гарчав, корпус торохкотів, а гальма не викликали жодної довіри. Але то не мало значення. Він обігнув аеропорт, заїхав на довгострокову парковку й отримав талон. Він зупинив машину біля «субару», яка, судячи з вигляду, простояла тут досить довго. Узявши викрутку пацана, він зняв знаки з «субару» та почепив їх на «форд». Він працював, наспівуючи собі під ніс.

255